Сторінка психолога
Доброго дня!
Вас вітає практичний психолог закладу дошкільної освіти №2 «Кузнєчик»
Лазько Тетяна Володимирівна.
Має освіту вищу фахову, спеціаліст вищої категорії
Стаж роботи практичним психологом - 23 роки, на посаді практичного психолога закладу дошкільної освіти №2 «Кузнєчик» - 16 років.
ШАНОВНІ КОЛЕГИ, БАТЬКИ. У ЗВ'ЯЗКУ З ПІДВИЩЕННЯМ РІВНЯ ТРИВОГИ ТА ЕМОЦІЙНОЇ НАПРУГИ У СВІТІ, ВВЕДЕННЯ КАРАНТИНУ ВИ МАЄТЕ ЗМОГУ ЗВЕРНУТИСЯ ЗА ПСИХОЛОГІЧНОЮ ПІДТРИМКОЮ, записатися на індивідуальну консультацію до практичного психолога та заповнити google-форму
або звернутися у WhatsApp ЗА НОМЕРОМ ТЕЛЕФОНУ 0684587192, або писати на електронну пошту lazko184@gmail.com За потреби ви можете звернутися за фаховою консультацією відповідно до графіка.
Графік роботи практичного психолога ЗДО №2 на
2020/2021 н.р.
-
ПОНЕДІЛОК 08.00 - 17.00
-
СЕРЕДА 07.30-16.30
-
ЧЕТВЕР 08.00 - 12.00
-
ПЕРЕРВА 12.00-13.00
Консультації для батьків та педагогічних працівників:
-
ПОНЕДІЛОК 15.00-17.00
-
СЕРЕДА 7.30-9.30
Основні напрями роботи практичного психолога у ЗДО №2 «Кузнєчик»:
- Спостереження за дітьми (за процесом адаптації, за процесом розвитку, навчання, спілкування, гри).
- Діагностика психічних процесів.
- Консультації з питань розвитку та виховання дитини.
- Психологічний супровід навчально-виховного процесу в ЗДО.
- Збереження та зміцнення психологічного здоров’я всіх учасників
навчально-виховного процесу.
- Психологічна просвіта батьків та педагогів.
Поради від практичного психолога на час карантину:
В умовах епідемії зайнятість сприяє зниженню рівня тривоги й емоційної напруги.
Як зберігати спокій з огляду на ситуацію з поширенням коронавірусу по всьому світу та новини-страшилки, якими рясніють соцмережі, засоби масової інформації, і не панікувати.
1. В умовах світової пандемії коронавірусу складно не панікувати, особливо, гортаючи стрічку новин у віртуальній мережі.
У сучасному світі, коли доступ до інформації є постійно і кожен може прочитати будь-яке джерело, а інформація, яка подається, не завжди офіційна і достовірна, часто емоційно насичена, «вражаюча», то люди, звичайно ж, не можуть не реагувати на неї. Хвилюватися – це нормально. Адже є загроза життю і здоров’ю людей. Зрозуміло, що ми хвилюємось і про себе, і про своїх близьких та рідних. Однак, для зменшення рівня напруги і стресу від потоку інформації, варто застосовувати критичне мислення: аналізувати та перевіряти інформацію, яку ми отримуємо, опиратися на офіційні джерела. Хоча недовіра населення до влади у цьому випадку не сприяє заспокоєнню людей. Варто також подбати про засоби особистого захисту та дотримання правил карантину – це підвищує рівень впевненості у ситуації і відповідно знижує рівень напруги.
2. Можливо, варто на цей період обмежити свій час перебування у соцмережах чи взагалі туди не заходити. Якщо людина постійно перебувала у соцмережах, то різке обмеження може посилити хвилювання і паніку. Втім, варто більш критично оцінювати інформацію, яку в соціальних мережах ніхто практично не контролює. Часто люди читають тільки заголовки статей, які мають на меті привернути увагу, тому є емоційно вражаючими, але рідко – достовірними. Якщо ж відкрити статтю – то її зміст може абсолютно не відповідати назві. Зате у соцмережах можуть поширюватися різноманітні флешмоби, на кшталт музичних пауз в італійських двориках, які спрямовані на підтримку і позитивне налаштування людей. Також, соціальні мережі можуть бути інформаційно корисними для тих, хто готовий під час карантину зайнятися волонтерською діяльністю. Зайнятість сприяє зниженню рівня тривоги і емоційної напруги.
3. Коли сидиш удома, як правило, в голову лізуть різні думки, і не завжди оптимістичні. Що робити, щоб чотири стіни дому не стали пасткою для панічних думок і стресу? Вдома завжди можна знайти чим зайнятися, якщо є таке бажання. На період карантину, бібліотеки у багатьох країнах світу відкрили доступ до своїх онлайн-ресурсів. Навіть Віденська опера транслюватиме у вільному доступі вистави. Є безліч ресурсів, які пропонують віртуальне відвідування музеїв, онлайн-навчання. Така зайнятість буде цікавою для людей різного віку, і заразом, сприятиме не лише особистісному зростанню, а й позитивному налаштуванню, збільшенню кількості позитивних емоцій.
4. В чому небезпека паніки та життя в постійному стресі? Паніка та стрес негативно впливають як на фізичний стан організму, так і на емоційну та розумову сферу. Знижується критичність мислення, починає домінувати ділянка головного мозку, яка відповідає за виживання, так зване амигдаливидне тіло. Виділяються гормони адреналін та кортизон, підвищується артеріальний тиск тощо. Тривале перебування в такому стані може спричинити значний вплив на організм людини. Тому важливо навчитися опановувати себе та керувати своїми емоціями.
5. Дуже просто сказати: «Не хвилюйся! Будь щасливий!» А як цю фразу реалізувати на практиці?
У кожного з нас є речі та місця, пов’язані з приємними подіями і щасливими моментами. Для заспокоєння варто «повертатися» в такі місця. Це можна роботи навіть подумки, пригадуючи ситуацію та отримуючи ресурс зі спогадів. Також допомагає спілкування з приємними людьми, читання улюблених книг, перегляд фільмів, бажано з позитивним сюжетом. Не варто забувати і про наші ритуали, наприклад, ранкову каву чи читання книги в улюбленому кріслі. Коли ми звикаємо до якогось певного ритуалу, то його дотримання в особливі періоди, такі як карантин, сприяє більш спокійному сприйняттю ситуації. Це допомагає нам зберігати контроль над ситуацією.
6. Якщо вже «накрила» паніка і страх, як вийти з цього стану? З метою самозаспокоєння можна використовувати вправи для м’язової релаксації, різноманітні дихальні вправи тощо. Наприклад, так зване «дихання по квадрату»: на 1,2,3,4 вдихаємо повітря, на 1,2,3,4 затримуємо дихання, на 1,2,3,4 видихаємо і знову на 1,2,3,4 затримуємо дихання. Якщо виконувати цю вправу кілька хвилин – хвилювання знижується.
7. Чи існує формула спокою? Якщо так, то яка вона?
Формула спокою, якщо така існує, то вона у кожного вона своя. І, насамперед, залежить від особливостей нервової системи людини, власного досвіду, перенесених раніше неприємних чи травмуючих подій, опірності організму, наявності поряд підтримуючого середовища та близьких людей, які допоможуть подолати стрес.
Практичний психолог працює за річним планом, який складено згідно нормативно-правових документів в галузі освіти.
Для вирішення питань, що стосуються життя чи здоров’я, а також захисту прав та інтересів дитини звертатися батьки можуть до працівників закладу дошкільної освіти №2 «Кузнєчик»: директора - Черкунової Ніни Миколаївни, вихователя–методиста – Лисенко Лариси Миколаївни та практичного психолога – Лазько Тетяни Володимирівни.
Для батьків, користувачів та гостей сайту розміщені телефони довіри та екстреної психологічної допомоги:
Телефон довіри для дітей, підлітків, молоді, батьків та всіх, хто потребує психологічної підтримки працюють безкоштовно, конфединційно, анонімно.
ПОРАДИ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ПОДОЛАТИ СТРЕС
СПОСОБИ ПОДОЛАННЯ СТРЕСОВОГО СТАНУ
У кожної людини є природні ресурси долати труднощі. Необхідно використовувати позитивні стратегії подолання стресового стану і уникати негативних. Це допоможе відчути себе сильнішими і повернути почуття контролю над ситуацією.
Позитивні способи подолання стресового стану:
- Відпочивати в достатній мірі.
- По можливості регулярно їсти і пити.
- Спілкуватися і проводити час із сім'єю та друзями.
- Обговорювати проблеми з тими, кому довіряєте.
- Займатися тим, що допомагає розслабитися (гуляти, співати, молитися, гратися з дітьми). Займатися посильною фізичною активністю.
- Знайти безпечні способи допомогти іншим в умовах кризи.
- участь у колективній діяльності.
Негативні способи подолання стресового стану:
- Не вживати алкоголь та інші психоактивні речовини, не палити.
- Не спати цілими днями.
- Не працювати весь час без відпочинку і релаксації.
- Не відокремлюватися від друзів і близьких.
- Не нехтувати правилами особистої гігієни.
- Не впадати в гнів і не вчиняти насильства.
Проте людям з важким або тривалим дистрессом може знадобитися більш серйозна підтримка, ніж перша психологічна допомога, особливо, якщо вони не можуть справлятися з повсякденними побутовими обов'язками або представляють небезпеку для себе або оточуючих. У такому випадку необхідно звернутися до фахівця: психолога або психотерапевта.
ЯК ДОРОСЛІ МОЖУТЬ ДОПОМОГТИ ДІТЯМ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ
НЕМОВЛЯТА.
Тримайте їх у теплі і безпеці, подалі від гучного шуму і хаосу. Частіше обіймайте і притискайте їх до себе. По можливості дотримуйтесь графіку годування і сну. Говоріть спокійним і лагідним голосом.
ДІТИ РАННЬОГО ВІКУ.
Приділяйте їм більше часу та уваги. Постійно нагадуйте їм, що вони знаходяться в безпеці. Поясніть, що вони не винні у події, яка сталася. Намагайтеся не розлучати дітей з тими, хто піклується про них: з братами, сестрами та близькими. По можливості, виконуйте звичні процедури і дотримуйтеся режиму. Простими словами відповідайте на питання про те, що сталося, без страшних подробиць. Дозвольте дітям триматися поруч з дорослими, якщо їм страшно і вони чіпляються за дорослих. Будьте терплячими з дітьми, які повертаються до поведінки, притаманної більш молодшому віку, наприклад, смокчуть палець або мочаться в ліжко. По можливості, створіть умови для ігор і відпочинку. Якщо дорослий поранений, перебуває вкрай пригніченому стані або за іншої причини не може піклуватися про свою дитину, постарайтеся допомогти йому організувати догляд за дітьми. Тримайте дітей та їх близьких разом і не дозволяйте розлучати їх. Наприклад, якщо дорослого відвезли, щоб надати йому медичну допомогу, постарайтеся відправити з ним дітей або докладно запишіть інформацію про те, куди його відправляють, щоб діти змогли возз'єднатися з ним.
ДІТИ СТАРШОГО ВІКУ І ПІДЛІТКИ.
Приділяйте їм час і увагу. Допоможіть їм займатися звичними справами. Поясніть їм, що сталося і що відбувається зараз. Дозвольте їм сумувати, не чекайте, що вони виявляться сильнішими. Вислухайте їх міркування і страхи без засуджень і оцінок. Чітко визначте правила поведінки і поясніть, чого чекаєте від них. Запитайте, чого вони побоюються, підтримайте їх, обговоріть, як краще вчинити, щоб залишитися неушкодженим. Заохочуйте їх прагнення приносити користь оточуючим і надавайте таку можливість. Також майте на увазі, що діти часто збираються навколо місця події і можуть стати свідками жахливих подій, навіть якщо вони або їх батьки, або піклувальники безпосередньо не постраждали. У хаосі кризи дорослі часто поглинені своїми турботами і не можуть уважно стежити за тим, чим зайняті діти, що вони бачать або чують. Постарайтеся захистити дітей від трагічних дій або розповідей очевидців.
На допомогу батькам та педагогам
Адаптація дитини до дошкільного закладу
Дитяча істерика
Психічне здоров'я дитини: збереження та зміцнення
СПОСОБИ ПРОФІЛАКТИКИ ПСИХОЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ
Психологічне здоров’я учасників навчально-виховного процесу
Універсальні поради для виховання дошкільнят
ЩАСЛИВА СІМ’Я
Сенсорний куточок вдома
Як правильно підготувати дитину раннього віку до вступу в дитячий садок
1. Передусім слід організувати життя дитини в сім’ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі.
2. Добре, якщо ви зацікавите дитину дитячим садком, викличете бажання йти туди.
3. Дитина значно легше пристосовується до умов суспільного виховання, якщо в сім’ї оволодіє елементарними навичками самостійності.
4. Дуже важливо навчити маля гратися.
5. Одна з головних причин труднощів перших днів дитини в яслах – недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми.
6. Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення дитини.
7. Ще одна порада: старайтеся оформити маля в дошкільний заклад хоча б за два-три тижні до виходу матері на роботу, щоб можна було поступово збільшувати тривалість перебування дитини в яслах.
Мислення і мова шестирічної дитини
Мислення дитини пов’язане з її знаннями. До 6 років її розумовий кругозір достатньо великий. В процесі розумової діяльності відбувається розширення об’єму і поглиблення знань про навколишній світ. Ці стабільні знання утворюють ядро пізнавальної сфери дитини. Але в процесі розумової діяльності виникає і збільшується коло невизначених, не зовсім зрозумілих знань, які виступають у формі здогадок, передбачень, запитань. Ці знання є стимулятором розумової діяльності дітей.
Вирішуючи завдання, встановлюючи зв’язки і відношення між предметами, шестирічна дитина використовує ті самі форми навчальної діяльності, що і дорослі: наочно діючу, наочно образну, наочно логічну.
Наочнодіюче мислення здійснюється шляхом реальної дії з предметами і виникає ще в ранньому віці. Але шестирічна дитина вдається до цього виду мислення, коли перед нею стоїть завдання, для вирішення якого у неї немає досвіду або знань.
Найчастіше використовується образне мислення, коли дитина для вирішення завдань оперує уже не самими предметами, а їх образами. Зміст образного мислення шестирічної дитини не обмежується конкретними образами, але поступово переходить на більш високий ступінь образно-схематичного мислення. Прояв образно- схематичного мислення ми зустрічаємо, спостерігаючи за процесом дитячого конструювання.
В 6 років починає формуватись також логічне мислення. Але найбільше значення для подальшого успішного навчання в школі має формування образного мислення. Рівень розвитку логічного мислення, як показало спеціальне дослідження, на цьому етапі ще не гарантує успішного навчання.
Образне мислення дозволяє дитині намітити потенціально можливий спосіб дії, виходячи із особливостей конкретного завдання.
Якщо ж цей процес здійснюється за допомогою абстрактного мислення, то врахування багатьох окремих особливостей ситуації стає для дитини досить важким.
Розвитку образного мислення сприяють, поряд із навчальною, й інші види діяльності (малювання, ліплення, слухання казок, драматизація, конструювання).
З розвитком мислення тісно пов’язана мова дитини.
6 років це період інтенсивного розвитку. До моменту вступу до школи дитина практично оволодіває словником, звуковим складом та граматикою рідної мови.
Розвиток голосового апарату дає можливість шестирічній дитині правильно вимовляти всі звуки рідної мови. Але зустрічаються діти з дефектами мови, які не вимовляють окремі звуки. Причина в недостатній рухливості мускулатури артикуляційного апарату, неправильній вимові окремих членів сім’ї. З такими дітьми повинен займатись логопед. Не слід затягувати з цими заняттями, тому що неправильна вимова буде заважати дитині оволодівати граматикою.
Особливого значення в шестирічному віці набуває розвиток фонематичного слуху – здібність відтворити на слух звуки мови, розпізнавати і узагальнювати їх у словах.
АГРЕСИВНІСТЬ ДОШКІЛЬНИКІВ
ОЗНАКИ АГРЕСИВНОСТІ У ДІТЕЙ:
- упертість, прагнення заперечувати, відмовляти;
- забіякуватість, дратівливість, напади гніву, вибухи злості, обурення, бажання образити;
- владність, наполягання на своєму, егоцентризм, самовпевненість, завищена самооцінка.
ПРИЧИНИ ПОЯВИ АГРЕСИВНИХ РЕАКЦІЙ У ДІТЕЙ:
- внутрішня невдоволеність дитини своїм статусом у групі однолітків, особливо, якщо їй властиве прагнення до лідерства;
- відчуття тривоги і страху нападу (буває у таких випадках, коли дитину принижують,
карають фізично);
- це спосіб привернути увагу оточуючих через невдоволеність потреби у спілкуванні та любові;
- форма протесту проти дій дорослих або проти обмеження яких-небудь природних потреб і бажань дитини( наприклад, потребі в русі, активній діяльності);
егоїстичність дитини (якщо дома вона – центр загальної уваги, то дитина чекає такого ж ставлення до себе і з боку інших дітей, але не отримує його. Тому вона починає домагатися цього провокуючи конфлікти);
це копіювання поведінки дорослих (наприклад, конфліктних стосунків мами і тата);
наслідок обмеження самостійності, надмірної опіки, або навпаки, неуваги;
соматичні захворювання і захворювання нервової системи.
Отже, дитяча агресивність – це ознака внутрішнього емоційного неблагополуччя дитини, згусток її негативних переживань, один з неадекватних способів психологічного захисту. Агресивна дитина впевнена у тому, що всі довкола на неї нападають. Формується таке світовідчуття в сім’ї. Така дитина сприймає світ як ворожий і намагається захистити себе, завоювати своє „ місце під сонцем”. Дитина не знає, як інакше можна боротися за виживання в цьому світі.
ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ З АГРЕСИВНИМИ ДІТИМИ:
по можливості стримувати агресивні реакції дитини безпосередньо перед їх проявом;
встановити чітку заборону на агресивну поведінку, систематично нагадувати про це;
навчати дітей навичкам розпізнавання і контролю емоцій, уміння володіти собою в ситуаціях , що провокують вибухи гніву;
не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати їх провокувати;
після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте разом неправильні дії вашої дитини, які привели до конфлікту. Спробуйте разом знайти інші можливі способи виходу із нього;
показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній спалахів гніву або злих висловлювань про своїх друзів та колег, складання планів помсти;
вивчіть інтереси дитини, її нахили. Це допоможе вам зацікавити її привабливою для неї діяльністю, знайти більш продуктивний вихід для дитячої енергії.
ДІТЯМ ВАЖЛИВО ДАВАТИ ВИХІД СВОЇЙ АГРЕСІЇ. ЇМ МОЖНА ЗАПРОПОНУВАТИ:
побитися подушкою, порвати папір, побити стіл надувним молотком;
намалювати того, кого хочеться побити, і що–небудь зробити з цим малюнком; намалювати свій емоційний стан („Коли я серджуся”, „Коли я радію”);
в момент гніву дитину поставити перед дзеркалом і попросити описати свій стан - зовнішній і внутрішній.
Дорослим слід враховувати те, що майже завжди конфліктна поведінка дитини є сигналом того, що в сім’ї у дитини щось не так.
Значить, кращий спосіб уникнути надмірної агресивності у дитини – це проявляти до неї любов. Немає малюка, який би відчував, що його люблять, і був би агресивним.
Отож, шановні батьки, хай ваша дитина в кожний момент часу відчуває, що ви любите, цінуєте, приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз приголубити її чи пожаліти. Хай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.